Життя коротке, але яскраве і насичене прожила Лариса Петрівна Косач, залишившись назавжди в пам'яті нашого народу як Леся Українка – поетеса, прозаїк, перекладач і громадський діяч.

Для неї найважливішим було творити, але українською, рідною мовою. Тому й псевдонім взяла такий – Українка. В часи, коли російська імперська влада намагалась винищити українське слово, вона несла його людям, як Прометей – вогонь.

Сотні власних віршів, поем, драматичних творів і переклади. Саме вона показала, як чудово українською звучить староєгипетська лірика, давньоіндійська «Рігведа», поеми Гомера, поезії Генріха Гейне, а також твори Віктора Гюго, Вільяма Шекспіра, Данте та інша світова класика.

Завдяки таким геніям українського народу, як Леся Українка, зберіглась наша українська ідентичність, не розчинилась серед імперського «насєлєнія», не перетворилась на «малоросів».

Частинку української душі, як вогник серед мороку, зберегла вона для прийдешніх поколінь серед своїх творів.

Вшануймо її пам'ять у цей день – 153-тю річницю з дня народження Лариси Петрівни Косач, нашої  Лесі Українки.