Цьогоріч 15 лютого виповнилося 29 років з часу виведення радянських військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан. У цей день ми вшановуємо не тільки загиблих, а і висловлюємо глибоку вдячність усім, хто повернувся додому, хто чесно і мужньо виконував військову присягу в «гарячих точках» планети.
25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. І багатьом із тих солдат ніколи вже не повернутись додому. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі…
Куди б не закидала доля наших земляків, яким довелося брати участь у миротворчих операціях, вони завжди чесно й сумлінно виконували військову присягу. За хоробрість, високий професіоналізм, надійність і благородство вони заслужили щиру подяку багатьох народів та примножили авторитет України як країни–миротворця.
Зараз, на жаль, такою «гарячою» точкою стала й Україна. І тепер наші чоловіки змушені захищати незалежність своєї держави, її територіальну цілісність і недоторканість кордонів, демонструючи при цьому всьому світові нескореність агресору, приклади мужності і вірності громадянському обов’язку.
Тож сьогодні біля пам'ятника воїнам-інтернаціоналістам урочистий мітинг зібрав ветеранів Афганістану, учасників бойових дій в «гарячих точках» планети та миротворчих місій, їхніх рідних та друзі, а також представників районної та міської влади, духовенство та пересічних володимирчан.
Захід розпочався серією салютних гвинтівкових залпів на шану тих, хто в мирний час потрапив на поле війни на території іншої держави і з честю виконав свій громадянський обов’язок. Представники влади, серед яких керівник апарату райдержадміністрації Сергій Романюк, та громадськості під звуки військового оркестру поклали вінки та квіти до підніжжя пам’ятника. Усіх, хто не повернувся з далеких гір Афганістану, хто загинув на Сході нашої країни, захищаючи її кордони та соборність вшанували хвилиною мовчання.
- Щороку 15 лютого ми із глибокою шаною схиляємося перед пам’яттю тих, хто загинув під час виконання свого військового обов’язку за межами України, з особливим болем згадуючи війну в Афганістані. Ми усвідомлюємо скільки біди та горя принесла вона у домівки наших земляків, скільки солдат повернулися додому скаліченими, з глибокими душевними ранами і скільки їх полягло. І ви, воїни-інтернаціоналісти, як ніхто, знаєте справжню ціну війни і миру, вмієте дорожити сьогоднішнім днем, усвідомлювати свою відповідальність за майбутнє, за долю прийдешніх поколінь, - зазначив голова міськрайонної організації спілки ветеранів Афганістану Адам Омельчук.
Того ж дня у храмі святого Юрія Переможця єпископ Володимир-Волинський та Гурійський Матфей відслужив панахиду за загиблими воїнами-інтернаціоналістами.
Довідково:
Після закінчення Другої світової війни – тривалої за часом та жорстокої за своєю суттю, війська колишнього Радянського Союзу брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Щоправда, найбільш масштабною і трагічною була війна в Республіці Афганістан, яка тривала 10 років (із 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року). За цей час десятки тисяч воїнів пройшли через афганське пекло. Варто зазначити, що кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, -теж.
Як свідчать офіційні джерела, під час Афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів, втрати України - більш ніж чотири тисячі загиблих. Сьогодні на теренах нашої держави проживає понад 150 тисяч ветеранів, які виконували свій військовий обов’язок в Афганістані.
Відділ з питань внутрішньої політики та інформаційної діяльності апарату райдержадміністрації.
