19 жовтня 2018 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Влада і громадськість
Регуляторна політика
Підприємництво
Прес-центр
Доступ до публічної інформації
Каталог послуг
Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Звернення громадян
    Центр надання адмін послуг
    Туризм
  • Децентралізація влади
  • Очищення влади
  • Перелік земельних ділянок
  • Підрозділи органів влади
  • Євроатлантична інтеграція
  • Доступність до об'єктів
  • Містобудування та архітектура
    Охорона здоров'я

    АРХІВ НОВИН

    « Жовтень 2018 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5 6 7
    8 9 10 11 12 13 14
    15 16 17 18 19 20 21
    22 23 24 25 26 27 28
    29 30 31        
    Головна>Прес-центр>Юрій Шостак: «Вчився на кухаря, у війську – санітар, а на «гражданці» будівельник
    П'ятниця, 12 жовтня 2018 14:40

    Юрій Шостак: «Вчився на кухаря, у війську – санітар, а на «гражданці» будівельник

    Юрій Шостак: «Вчився на кухаря, у війську – санітар, а на «гражданці» будівельник  

     

    Незвідані дороги Господні і людські також. Юрій був мобілізований під час першої хвилі АТО, тобто у 2014 році. Нещодавно йому присвоїли звання молодшого сержанта. Зважаючи на те, що сержантський склад нині належить до молодшого офіцерського складу – це суттєве звання. Отож тема розмови нашого журналіста з молодшим сержантом Юрієм Шостаком була відповідна.

    — Юрію, з чого розпочиналася твоя військова біографія в АТО?

    — Розпочиналася вона з виконання обов’язків санітара. Правда, попередньо я пройшов відповідні навчальні курси щодо надання невідкладної першої допомоги при пораненнях. Вчили нас серйозно, досвідчені інструктори, аби ми могли надати першу допомогу при пораненнях, переломах кісток чи  зупинити кровотечу, визначити внутрішню кровотечу, накласти жгут навіть на шию при пошкодженні артерії.

    На цей час я служив у другому батальйоні 51-ої бригади. Ми супроводжували і охороняли, тому безпосередньо у бойових діях участі не брали і я виконував всі обов’язки, як і весь особовий склад.

    — За твоєю військовою професією – ти стовідсотковий смертник, особливо в той момент, коли працюють снайпери противника. Вони працюють на «живця», тобто ранять на полі бійця, а на допомогу ушкодженому має йти санітар…

    — На війні всі смертники. Кулеметник, який веде вогонь по противникові також наражається на небезпеку, бо його місцезнаходження вираховує ворог, аби знищити вогневу точку. Будь хто, коли веде вогонь по противнику, знає, що отримає відповідь і ,напевно, одне з правил позиційного бою – оборонити себе від «отвєтки». Під час виконання певних завдань між позиціями хлопці працюють в парі, а отже при пораненні одного з них, невідкладну допомогу надає побратим. Ось тому вмінню надавати невідкладну медичну допомогу при пораненнях вчать всіх бійців.

    Щодо подальшої моєї служби: після демобілізації у 2016 році підписав контракт на півроку і знову повернувся в АТО. Був кулеметником, навідником гармати бетеера. Служба проходила в Донецькій області на передовій. В перший день довелося задіяти зброю.

    — Страхи, як кажуть, не брали за      горло?

    — Ще й як і повсякчас. Якщо, хтось думає, що до війни, до обстрілів можна звикнути, це – неправда. Коли на нас йшла армада російських танків і ми знали про це, я поголився і, як ніколи, тоді захотілося поїсти … м’яса. До цього часу не можу це пояснити сам собі. Хтось з хлопців перед боєм мовчав, хтось плакав. Щастя, що наша артилерія зупинила ворога…

    — Ти людина емоційна, відверта і маєш загострене відчуття справедливості. Оце бажання справедливості ти виховав в собі в АТО ?

    — Не можу сказати категорично, що саме в АТО я відчув прагнення до справедливості. Але скажу одне – там немає у стосунках брехні, лукавості і підлості. Там є правда. Нехай вона і гірка, а інколи в емоціях і образлива, але це – правда. Вона не гнітить, не принижує – вона лікує від твоїх помилок, бо ці помилки вартують дуже дорого і при  повторенні вони можуть відібрати не тільки твоє життя, але й побратимів.

    Так, у 2014 році, під час першої хвилі призову, був великий бардак і велика неправда. Хтось наївно думав, видаючи повістки, що хлопці їдуть не на війну, а на навчання – постріляти, вибачте, попити горілки. Але все було не так. Ми потрапили на війну, де ворогом є російська армія.

    Армаду окупантів запинили комбайнери, трактористи, звичайні селяни, які десятками років не тримали зброю в руках. Серед них були і призовники з Турійського району.

    Я спокійно не можу говорити про це й приховувати свій гнів та зневагу до тих, хто на той час відкупився від мобілізації, хто взяв хабаря, хто ходить із знаменами і галасує «Слава Україні !» , а своє небажання брати участь в АТО пояснює, що він батько дітям. Яке це лецимірство, адже я знаю багатьох батьків, які були на передовій і їхнє пояснення напрочуд зрозуміле – я захищаю своїх дітей.  Вони ж також залишили високі посади, комфортні кабінети…

    Я цю ситуацію розумію так: свідоме суспільство (чоловіки) вирішили захищати рідну землю кожен по своєму – хтось взяв до рук зброю і пішов на передову, а хтось взяв в руки знамена і приодівся у вишивинки. Але час нам суддя…

    Чому я маю мовчати, коли була ситуація критична – зброї хоч переправи гати, а немає в що одягтися й чого поїсти. А в той час, коли люди скидалися по копійці нам на «броніки», хтось взяв та присвоїв ці кошти. Сором і ганьба!

    — Не шкодуєш, що пройшов такий шлях?

    — Правду кажу – ні. Я по-іншому дивлюся на цей світ, оцінюю людей, в нас, атовців, є свої цінності, яких вже ніхто не відбере. Серед них і наша побратимська дружба, честь, гідність. Це наші авторитети, які ми придбали за кілька років, але нестимо їх до самої смерті.

    — Юрію, що нині собі бажаєш?

    — Я вас здивую. Хочу одружитися і, жах як хочу, аби в мене народилася донька. Всі мої друзі дивуються, мовляв, Юра, ти що з Марса на землю прилетів, адже всі чоловіки хочуть первістком мати сина… А я хочу доньку…

    — Дякую за відверту розмову. Нехай твої бажання збудуться!

     

    Розмову вів Микола СТЕЦЬ

    Переглядів 20 Останнє редагування П'ятниця, 12 жовтня 2018 15:30
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Турійська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Турійській райдержадміністрації.
    Адреса: 44800, Україна, Волинська область, смт Турійськ, майдан Центральний, 5 тел. (03363) 2-13-78, e-mail: info@turadm.gov.ua
    © 2014 turadm.gov.ua