01 травня 2017 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Влада і громадськість
Регуляторна політика
Підприємництво
Прес-центр
Доступ до публічної інформації
Каталог послуг
Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Центр надання адмін послуг
    Туризм
  • Генеральні плани населених
  • Децентралізація влади
  • Очищення влади
  • Перелік земельних ділянок
  • Підрозділи органів влади

    АРХІВ НОВИН

    « Квітень 2017 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
              1 2
    3 4 5 6 7 8 9
    10 11 12 13 14 15 16
    17 18 19 20 21 22 23
    24 25 26 27 28 29 30
    Вівторок, 01 квітня 2014 09:59

    Нотаріальні послуги населенню

     




    Найпоширеніші проблеми при купівлі-продажу квартири.

    • 1.Перевірте, чи немає у квартирі неузаконеного перепланування — план квартири не відповідає тому, що вказано в технічному паспорті на квартиру або планові поверхів. За законом будь-які перепланування повинні бути узаконені. Вартість легалізації перепланування становить порядку 10-15% від ринкової вартості приміщення. При легалізації перепланування важлива згода сусідів і допустимість виконаних робіт. Квартира з неузаконеним переплануванням не може бути легально продана, подарована, виступати заставою. На переплануванні можна сторгувати до 30% від ціни, тому що часто зруйновані стіни доводиться ставити на місце.
    • 2. Зауважте, чи електричні навантаження не занадто високі для даного приміщення і при огляді зверніть увагу на потужність електричних приладів: бойлер у ванній кімнаті, кондиціонер і т.д. Постійне вибивання пробок при навантаженні на електромережу навряд чи буде Вам приносити особливу радість.
    • 3. Далі треба вияснити питання виписки з квартири, це інформація з паспортного стола:хто, прописаний( бажано, щоб всі були виписані до продажу), хто виписався, коли й при яких обставинах. Проблемні виписані це: тимчасово виписані, виписані за рішенням суду, особи, які пропали безвісти.
    • 4.Історію володіння квартирою – важливо, щоб квартира не міняла власника, як мінімум, останні 3 роки. У найкращому разі квартира була куплена для перепродажу, у гіршому квартиру перепродували й повертали через суд.
    • 5. Особливе питання це дієздатність продавця: це, як правило, перевіряється наявністю довідки із психоневрологічного диспансеру. У недієздатних власників є опікун (опікунська рада), якому надано давати згоду на укладення угоди. Ідеально, якщо за кілька днів до угоди продавець одержує довідку, що його психічне здоров'я в порядку, а в день укладення угоди одержує ще одну довідку.
    • 6. Зрозуміло, що всі комунальні платежі, телефон, газ, електрика повинні бути оплачені. У жекові потрібно одержати виписку з особового рахунку.
    • 7. Вітається перегляд документів продавця і його близьких: фотографії мають бути вклеєні залежно від віку продавця. Якщо людина одружена, звіряємо з паспортом, дивимося свідоцтво про шлюб. Дієвим є і такий найпростіший спосіб перевірки "дійсності" хазяїна – запитати про це в сусідів.
    • 8. Виявляємо наявність обмежень на відчуження майна. Майно може бути предметом судових спорів, бути в статутному фонді юридичної особи або в іпотеці.
    • 9. Робимо для себе висновок про здоров'я продавця в цілому. Адже не дуже добре, коли продавець інвалід і йому терміново потрібні гроші на операцію. Суд може визнати, що квартира була продана при збігу важких обставин і угода може бути визнана недійсною. Квартира повертається колишньому хазяїнові, а колишній покупець назад гроші може й не одержати або одержати суму, зазначену в договорі купівлі-продажу з метою оптимізації оподатковування.
    • 10. Продавець - розлучений. Подружня пара розійшлася. Усі роз'їхалися, є рішення суду про розділ квартири. Проблемною є ситуація, коли квартиру продає один з подружжя при відсутності іншого. Також краще відмовитися від угоди, якщо один з подружжя вважається зниклим безвісти.
    • 11. Згода всіх власників на продаж квартири й відповідно їх перевірка на дієздатність, як і продавця.
    • 12. Наявність судових спорів по квартирі, у тому числі й діючих. Не варто відмовлятися від такої угоди, однак потрібно перевірити чи закінчені спори, які розв'язки судів і яких інстанцій прийняті.
    • 13. Які згоди сусідам давав продавець: користування загальною коморою, згода на перепланування і т.д., тобто домовленості, які потрібно буде дотримувати новому власникові.
    • 14. Квартира в спадщину. Хоча законодавчо й установлена процедура вступу в спадщину, існують складні ситуації, що вимагають судового розгляду. Основна проблема це родичі, часто засуджені або проживаючі за кордоном.
    • 15. Квартира повинна бути звільнена від меблів і в ній уже ніхто не повинен бути прописаний. Прописка неповнолітніх дітей по новому місці проживання повинна бути перевірена.
    • 16. Доручення, якщо угода укладається за дорученням, повинне бути перевірена в нотаріуса, який її видав. Якщо є сумнів, то краще від такої угоди відмовитися.
    • 17. Адреса й вулиця будинку теж повинна бути перевірена. Як мінімум подивитеся покажчики номера будинку на сусідніх будинках.
    • 18. Площу приміщення бажано перемірять особисто. Часто бувають помилки в технічних паспортах. Зустрічаються випадки "збільшення" приміщень на планах.
    • 19. Добре, якщо попередня угода по квартирі була більш 3-х років тому, тобто більшість спорів «відпадають» по позовній давності.
    • 20. Для неповнолітніх повинен бути позитивний розв'язок опікунської ради.
    Турійська державна нотаріальна контора, квітень 2013р.


    Процедура державної реєстрації прав.

    З 1 січня 2013 року державна реєстрація прав проводитиметься державними реєстраторами прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних служб (далі – державний реєстратор прав), а також нотаріусами, як спеціальними суб’єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав (далі – нотаріус).

    Процедура державної реєстрації прав:
    1) подання документів для державної реєстрації прав заявником і отримання картки прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі – заява про державну реєстрацію);
    2) проведення державної реєстрації прав (за відсутності підстав для відмови у проведенні або зупиненні, чи зупиненні розгляду відповідної заяви);
    3) отримання документів про державну реєстрацію прав заявником.

    Звертатися до нотаріусів за проведенням державної реєстрації прав необхідно у наступних випадках:
    1) проведення державної реєстрації права власності перед вчиненням певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства , що діяло на момент його виникнення, тобто до 01 січня 2013 року;
    2) проведення державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.

    Увага. Державна реєстрація права власності у випадку №1 проводиться нотаріусом виключно у період встановлення нової системи державної реєстрації прав. В подальшому, за наявності відомостей про право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав, нотаріусом проводиться державна реєстрація прав виключно у результаті вчинення нотаріальної дії.

    Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав, видається:
    1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомого майна;
    2) членам житлового, житлово – будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;
    3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об’єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);
    4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується);
    5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об’єкт нерухомого майна, переданий їм;
    6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об’єкти нерухомого майна;
    7) у разі виділення окремого об’єкта нерухомого майна зі складу об’єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об’єктів;
    8) фізичним та юридичним особам на об’єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових в нежитлові і навпаки;
    9) в інших випадках, встановлених законом.

    Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою. 

    Приватний нотаріус Гут Василь Павлович, 01 грудня 2012року 



    Нова процедура державної реєстрації прав? Суб’єкти, уповноважені на її ведення? Видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно. 

    З 1 січня 2013 року процедура державної реєстрації прав стає простішою та зручнішою для власників, користувачів нерухомого майна.
    Державна реєстрація прав проводитиметься державними реєстраторами прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних служб (далі – державний реєстратор прав), а також нотаріусами, як спеціальними суб’єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав (далі – нотаріус).
    В спрощеному вигляді процедуру державної реєстрації прав можна зобразити в три кроки:
    1) подання документів для державної реєстрації прав заявником і отримання картки прийому заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (далі – заява про державну реєстрацію);
    2) проведення державної реєстрації прав (за відсутності підстав для відмови у проведенні або зупиненні, чи зупиненні розгляду відповідної заяви);
    3) отримання документів про державну реєстрацію прав заявником.
    Звертатися до реєстраційних служб за проведенням державної реєстрації прав необхідно у наступних випадках :
    1) законом передбачено проведення державної реєстрації прав за видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
    2) проведення державної реєстрації прав на підставі рішень органів влади, зокрема на підставі рішення суду, органів прокуратури, податкових органів, органів місцевого самоврядування;
    3) проведення державної реєстрації прав, які виникли до 1 січня 2013 року та не були зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло на час їх виникнення.
    Право власності на інші речові права на нерухоме майно реєструються р реєстраційній службі за місцезнаходженням такого майна!
    Обтяження речових прав на нерухоме майно реєструються в будь – якій реєстраційній службі!
    У випадку державної реєстрації прав власності на новостворену земельну ділянку особа, після державної реєстрації земельної ділянки в органах земельних ресурсів може подати документи до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації права власності самостійно або через державного кадастрового реєстратора, який проводив реєстрацію такої земельної ділянки. 
    Увага. При поданні документів для проведення державної реєстрації права власності через державного кадастрового реєстратора, документи за результатом такої реєстрації отримувати у відповідного державного кадастрового реєстратора.
    Звертатися до нотаріусів за проведенням державної реєстрації прав необхідно у наступних випадках:
    1) проведення державної реєстрації права власності перед вчиненням певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства , що діяло на момент його виникнення, тобто до 01 січня 2013 року;
    2) проведення державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.

    Увага. Державна реєстрація права власності у випадку №1 проводиться нотаріусом виключно у період встановлення нової системи державної реєстрації прав. В подальшому, за наявності відомостей про право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі прав, нотаріусом проводиться державна реєстрація прав виключно у результаті вчинення нотаріальної дії.

    Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав, видається:
    1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомого майна;
    2) членам житлового, житлово – будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески;
    3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об’єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками);
    4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується);
    5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об’єкт нерухомого майна, переданий їм;
    6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об’єкти нерухомого майна;
    7) у разі виділення окремого об’єкта нерухомого майна зі складу об’єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об’єктів;
    8) фізичним та юридичним особам на об’єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових в нежитлові і навпаки;
    9) в інших випадках, встановлених законом.
    Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

    Турійська державна нотаріальна контора, листопад, 2012 р.


    Особливості посвідчення договору дарування нерухомого майна 


    Дарування є вельми складним та неоднозначним правовим інститутом зобов’язального права.
    Договір дарування належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов'язання матеріального характеру.
    Істотною умовою договору дарування є його предмет.
    Предметом договору дарування можуть бути, зокрема, нерухомі речі.
    До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
    Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
    Важливим аспектом договору дарування, як загалом i будь-якого iншого договору, є питання форми його укладення.
    За формою договір дарування може укладатись в усній, письмовій та нотаріально посвідчуватись.
    Особливий порядок передбачений щодо дарування нерухомих речей.
    Так, відповідно до частини другої статті 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
    При посвідченні договору дарування нотаріус встановлює особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, та визначається обсяг їх цивільної дієздатності.
    При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
    Особливою рисою посвідчення договору дарування між юридичними особами є те, що нотаріус перевіряє, чи передбачено установчими документами право дарувальника здійснювати дарування.
    Договір дарування посвідчується за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.
    Крім того, при посвідченні договору дарування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
    Особливий характер має посвідчення договору дарування земельної ділянки. Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема договором дарування.
    При набутті права власності на земельну ділянку, зокрема, на підставі договору дарування державний акт на право власності на земельну ділянку, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку.
    На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує договір дарування, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
    Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 року № 439.
    Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.
    Водночас слід зазначити, що при укладенні договорів дарування нерухомості необхідно дотримуватись спеціальних правил при даруванні майна, що є спільною власністю (майно подружжя, набуте ними під час шлюбу). Відповідно до частини другої статті 369 Цивільного кодексу України розпоряджання таким майном здійснюється лише за згодою всіх співвласників. Така згода у випадку вчинення правочину шляхом дарування нерухомого майна щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (стаття 65 Сімейного кодексу України).
    Якщо у згоді на відчуження спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується подарувати спільно набуте майно чи інші умови укладення договору, нотаріус при посвідченні такого договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій згоді.
    Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
    Виникнення права власності на дарунок у обдаровуваної особи відбувається в момент прийняття нею дарунку.



    Посвідчення правочинів за участю дітей, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування 


    У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.
    Правочини за малолітніх, а також від імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
    На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути згода другого з батьків, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Якщо той із батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені у цій частині статті, можуть бути вчинені без його згоди.
    У разі якщо другий із батьків заперечує проти укладення правочину щодо майна малолітньої дитини, нотаріус відмовляє заінтересованим особам у вчиненні нотаріальної дії і роз`яснює, що зазначений спір може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
    Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з них.
    Правочини від імені неповнолітніх, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника та з дозволу органу опіки та піклування.
    Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або піклувальників на заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від імені неповнолітніх, а також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, повинна бути посвідчена нотаріально.

    Турійська державна нотаріальна контора, травень, 2012 р.


    Посвідчення правочину щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, зокрема подружжя

    Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.
    При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім’я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
    Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
    Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
    Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлюючого документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.
    Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в матеріалах нотаріальної справи, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого правочину.
    При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.
    На підтвердження того факту, що майно набуто одним із подружжя під час окремого проживання з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

    Турійська державна нотаріальна контора, травень, 2012 р.


    Реалізація переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності

    У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка.
    Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально.
    Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (за бажанням зазначеного учасника).
    Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи.
    При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи.
    Правила, викладені у цьому пункті, не застосовуються при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з публічних торгів (аукціону).
    Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі.
    Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
    Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресно-довідкового бюро тощо).
    Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який протягом установленого строку не здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня подання заяви про відмову від права переважної купівлі або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного) терміну.
    У разі посвідчення договору купівлі-продажу частки спільного майна за більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в переданому повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов, подання доказів повторного повідомлення учасників спільної часткової власності не вимагається.
    У тексті договору про відчуження частки майна вказуються арифметичні (у простих дробах) частки.
    Про відчуження частки майна, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлюючому документі, якщо такий документ повертається відчужувачу.

    Турійська державна нотаріальна контора, травень, 2012 р.


    Відмова у вчиненні нотаріальної дії

    Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
    - вчинення такої дії суперечить законодавству України;
    - не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
    - дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
    - є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усві-домлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, або є підозра в тому, що ця особа діє під вп-ливом насильства;
    - з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому поряд-ку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
    - правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у її статуті чи положенні, або виходить за межі її діяльності;
    - особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
    - особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
    - в інших випадках, передбачених ЗУ «Про нотаріат».
    Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відпо-відають вимогам, встановленим у статті 47 ЗУ «Про нотаріат», або містять відомості, передба-чені частиною третьою статті 47 ЗУ «Про нотаріат».
    Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення 
    нотаріальної дії 
    Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші 
    пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ. 
    Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру 
    юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за 
    даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження. 
    Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, 
    закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
    Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний вик-ласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріаль-ної дії.
    У постанові про відмову зазначаються:
    - дата винесення постанови;
    - прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташу-вання робочого місця приватного нотаріуса;
    - прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;
    - про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
    - причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;
    - порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуаль-ного законодавства.
    Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

    березень 2012 р.






    Оскарження нотаріальної дії або відмови у вчиненні нотаріальної дії

    Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
    Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

    березень 2012 р.



    Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)

    Видача нотаріусом свідоцтва про придбання арештованого або заставленого майна з прилюдних торгів (аукціонів)
    Придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.
    Видача свідоцтва про придбання заставленого майна, яке складається лише з рухомого майна, здійснюється за місцем проведення аукціону.
    Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки)
    Придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням цього нерухомого майна шляхом видачі набувачу свідоцтва про придбання нерухомого майна.
    Підстава для видачі свідоцтва про придбання арештованого або заставленого майна з прилюдних торгів (аукціонів)
    Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі складеного державним виконавцем акта про проведені публічні торги, затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
    В акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено:
    - ким, коли і де проводилися прилюдні торги;
    - коротка характеристика реалізованого майна;
    - прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного покупця;
    - сума, внесена переможцем торгів за придбане майно;
    - прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса;
    - дані про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правостановлюючого документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім’я, по батькові, нотаріальний округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації.
    Свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта (копії затвердженого суддею акта) про проведений аукціон. Складений організатором аукціону акт про проведений аукціон подається на затвердження нотаріусу, який вчинив виконавчий напис про необхідність звернення стягнення на заставлене майно або який прийняв рішення.
    Акт про проведення аукціону, що подається нотаріусу на затвердження, має містити таку інформацію:
    - ким, коли і де проводився аукціон;
    - перелік і коротку характеристику реалізованого майна;
    - початкову й остаточну ціну реалізації майна;
    - прізвище, ім'я, по батькові (назву юридичної особи) боржника, його адресу;
    - прізвище, ім'я, по батькові (назву юридичної особи), адресу покупця;
    - суму, внесену переможцем аукціону за придбане майно.
    До акта додається список учасників аукціону.
    При реалізації на аукціоні майна, що підлягає реєстрації, в акті зазначаються дані про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правовстановлюючого документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім'я, по батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата і номер реєстрації.
    Свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, видається нотаріусом на підставі копії складеного державним виконавцем акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби.
    В акті про реалізацію предмета іпотеки має бути зазначено:
    - що реалізація предмета іпотеки відбулась із дотриманням вимог Закону України „Про іпотеку”;
    - назва організатора прилюдних торгів, дата і місце їх проведення;
    - стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки;
    - прізвище, ім'я, по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця;
    - початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу;
    - сума коштів, внесена за придбане нерухоме майно;
    - прізвище, ім'я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його адреса;
    - відомості про документ, на підставі якого право власності на предмет іпотеки належало іпотекодавцю.
    Видача свідоцтва про придбання майна, право власності на яке підлягає реєстрації
    Якщо право власності на майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, нотаріус зазначає про це в тексті свідоцтва із зазначенням органу, який здійснює таку реєстрацію.

    березень 2012 р.




    НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ПОСАДОВИМИ
    ОСОБАМИ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ


    Стаття 37 Закону України „Про нотаріат” визначає нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування.
    У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
    1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 
    2) посвідчують заповіти (крім секретних); 
    3) видають дублікати посвідчених ними документів; 
    4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 
    5) засвідчують справжність підпису на документах".

    Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

    Турійська державна нотаріальна контора Волинської області, червень 2010 року

    Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії 

    Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ. 
    Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за 
    даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
    Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

    Турійська державна нотаріальна контора Волинської області, червень 2010 року

    Засвідчення вірності копій документів 

    Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за 
    умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
    Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

    Турійська державна нотаріальна контора Волинської області, червень 2010 року

    Інформує Турійська державна нотаріальна контора Волинської області 
    Спадкування за законом

    Стаття 1217 ЦК, де йдеться про види спадкування, виділяє спадкування за заповітом або за законом. Пріоритет надається спадкуванню за заповітом, тобто якщо він є, то спадкування відбувається за заповітом.
    Спадкування за законом має місце у таких випадках:
    • при відсутності заповіту (ст.1217 ЦК);
    • якщо складений спадкодавцем заповіт визнано недійсним (ч.4 ст.1257 ЦК);
    • якщо заповіт частково визнано недійсним і у ньому зазначається про спадкування окремими спадкоємцями конкретного майна, а не всієї спадщини в цілому;
    • якщо призначений у заповіті спадкоємець помер раніше відкриття спадщини і не зазначено про його підпризначення та належну йому частка не успадковується іншими спадкоємцями за заповітом;
    • якщо спадкоємці за заповітом відмовились від прийняття спадщини без вказівки на чию користь;
    • якщо спадкоємець, якому було заповідане конкретне майно, відмовиться від прийняття спадкового майна, вказаного у заповіті без вказівки на чию користь.

    За ЦК передбачено п’ять черг спадкоємців, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово. Право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування (ст.1224 ЦК), крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК.
    Перехід права на спадкування від однієї черги спадкоємців до іншої зумовлений такими обставинам: відсутністю спадкоємців передньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттями ними спадищини або відмовою від її прийняття. Виняток, зазначений у ч.2 ст.1258 ЦК, говорить про те, що допускається зміна черговості спадкування щодо допущення до спадкування окремих спадкоємців, які належать до наступних черг спадкоємців. Але загальне правило про перехід права на спадкування до наступних (нижчих) черг спадкоємців залишається в силі.
    При аналізі спадкування за законом слід мати на увазі, що існують фактично три види спадкування: за заповітом, законом та змішане. Останній вид передбачає регламентацію випадків, коли частина майна спадкується за заповітом, а інша частина – за законом. 
    Так, спадкування за законом „у чистому вигляді” матиме місце, коли після смерті заповідача:
    - заповіт не складався;
    - заповідач скасував заповіт повністю (ч.1 ст.1254 ЦК);
    - всі спадкоємці за заповітом відмовились від прийняття спадщини;
    - заповіт визнано судом недійсним і правовідносини не можуть регламентуватися попереднім заповітом, а також у разі, якщо цей заповіт був єдиним (ч.4 ст.1254, ст.1257 ЦК);
    - якщо за заповітом було визнано єдиного спадкоємця, який помер до відкриття спадщини або після відкриття спадщини, але після нього не залишилось спадкоємців;
    Змішане спадкування має місце:
    - коли заповідано лише частину майна (ч.2 ст.1236, 1245 ЦК);
    - якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини без вказівки на чию користь або помер до відкриття спадщини, підпризначення у заповіті не передбачено, а також заповіт є натуральним, тобто за кожним спадкоємцем закріплено конкретне спадкове майно;
    - коли спадкоємець помер після відкриття спадщини, підпризначення в заповіті не передбачено і після нього не залишилось спадкоємців, а також заповіт є натуральним, тобто за кожним спадкоємцем закріплено конкретне спадкове майно;
    - якщо заповіт було визнано судом частково недійсним.


    Перша черга спадкоємців за законом
    ст. 1261 Цивільного кодексу України закріплює коло осіб, віднесених законодавцем до першої черги спадкоємців за законом. Частиною першою цієї норми передбачається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та нороджені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
    На практиці не завжди легко довести родинний зв’язок між батьками та дітьми. Найпоширеніший і безспірний доказ батьківства або материнства для нотаріуса є свідоцтво про народження дитини, в якому записані і батько, і матір. На практиці є випадки, коли дитина або один із батьків змінювали декілька разів прізвище ( наприклад при вступі в шлюб), в такому випадку потребується відповідна довідка про зміну такою особою прізвища, або надання свідоцтва про реєстрацію шлюбу звідки нотаріус може встановити попереднє прізвище.
    Якщо особа не може за допомогою безспірних доказів підтвердити своє походження від певних осіб, то нотаріус відмовляє у визнанні за такою особою права на спадкування і пропонує звернутися до суду за встановленням факту родинних відносин. (п.1 ст.256 ЦПК).
    Коли у разі смерті батька (матері), який не встиг зареєструвати дитину на своє ім’я (якщо не перебували батьки в шлюбі), на підтвердження факту належності такої дитини до кола спадкоємців першої черги слід надати нотаріусу рішення суду про встановлення факту батьківства (материнства).
    Зачата за життя спадкодавця та народжена після його смерті дитина буде вважатися дитиною спадкодавця, якщо вона народиться під час перебування спадкодавця в шлюбі з матір’ю дитини і не пізніше деситимісячного строку після відкриття спадщини. В іншому випадку нотаріус може порадити матері дитини звернутися до суду за встановленням факту батьківства.
    Перебування у шлюбі підтверджується свідоцтвом про шлюб та відповідною відміткою у паспорті. При цьому фактичні шлюбні відносини (проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу – п.5 ч.1 ст.256 ЦПК), релігійний шлюб права на спадкування у першій черзі спадкоємців не надає.
    Усиновлені свій статус можуть підтвердити рішенням суду або свідоцтвом про народження, в якому усиновителі записані батьками.
    Слід також врахувати, що онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем. Вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом їх померлим батькам. Це спадкування здійснюєтьсяч за правом представлення.

    Друга черга спадкоємців за законом
    Статтею 1262 ЦК передбачається коло суб’єктів, яких законодавцем віднесено до другої черги спадкоємців.
    В ч.1 ст.1262 ЦК зазначається, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. 
    Перехід до третьої черги спадкоємців за законом є можливим, якщо не буде існувати ні спадкоємців першої черги, ні спадкоємців другої черги. Однак „заміщувати” спадкоємців другої черги можуть: діда і бабу- прадід і прабаба; братів та сестер – племінники і племінниці.
    Кревні зв’язки рідних братів та сестер спадкодавця, його баби та діда також має бути підтверджений безспірними доказами, свідоцтвами про народження. В разі неможливості довести факт родинних відносин, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину і має порадити звернутися до суду за встановленням факту родинних відносин.

    Турійська державна нотаріальна контора Волинської області, травень 2010 року


    Третя та четверта черги спадкоємців за законом
    У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. (ст. 1263 ЦК).
    Третю чергу спадкоємців за законом складають рідні дядько та тітка, які є братами та сестрами батьків спадкодавця і водночас дітьми баби та діда спадкодавця. В разі їх смерті за правом представлення спадкуватимуть двоюрідні сестри та брати спадкодавця.
    У статті 1264 ЦК йдеться про четверту чергу спадкоємців за законом, до яких віднесено осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Так, за ст. 3 Сімейного кодексу сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. До спадкоємців четвертої черги належать жінка і чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

    Турійська державна нотаріальна контора Волинської області, травень 2010 року

    П’ята черга спадкоємців за законом
    Коло суб’єктів п’ятої черги спадкоємців за законом передбачено у ст.1265 ЦК України.
    П’ята черга спадкоємців, до якої віднесено інших родичів спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно, мають більше прав на отримання спадщини ніж держава. Держава та її органи можуть стати спадкоємцями при прямому значенні їх у заповіті або отримають спадкове майно в разі визнання спадщини відумерлою. Ступінь спорідненості визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця, а народження самого спадкодавця в розрахунки не входить.

    Турійська державна нотаріальна контора Волинської області, травень 2010 року


    ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯСПАДЩИНИ
    НА ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК:


    1. Свідоцтво про смерть спадкодавця;

    2. Документи про родинні зв'язки із спадкодавцем {свідоцтво про шлюб, народження);

    3. Довідка з сільської ради;

    4. Правовстановлюючий документ на будинок (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право на спадщину);

    5. Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з БТІ (дійсний 3 місяці) ;

    6. Паспорти спадкоємців та ідентифікаційні номери.

    НА ПРАВО НА ЗЕМЕЛЬНУ ЧАСТКУ (ПАЙ):

    1. Свідоцтво про смерть спадкодавця;

    2. Документи про родинні зв'язки із спадкодавцем (свідоцтво про шлюб, народження) ;

    3. Довідка з сільської ради;

    4. Сертифікат про право на земельну частку (пай) ;

    5. Довідка із земельного відділу про грошову оцінку;

    6. Паспорти спадкоємців та ідентифікаційні номери.

    НА ПРАВО НА МАЙНОВИЙ ПАЙ:

    1. Свідоцтво про смерть спадкодавця;

    2. Документи про родинні зв'язки із спадкодавцем (свідоцтво про шлюб, народження);

    3. Довідка з сільської ради;

    4. Свідоцтво на майновий пай;

    5. Паспорти спадкоємців та ідентифікаційні номери.

    НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ:

    1. Свідоцтво про смерть спадкодавця;

    2. Документи про родинні зв'язки із спадкодавцем (свідоцтво про шлюб, народження);

    3. Довідка з сільської ради;

    4. Державний акт на земельну ділянку;

    5. Довідка із земельного відділу про грошову оцінку;

    6. Довідка із земельного кадастру про відсутність обтяжень (обмежень) на земельну ділянку;

    7. Паспорти спадкоємців та ідентифікаційні номери.

    НА ГРОШОВІ ЗАОЩАДЖЕННЯ:

    1. Свідоцтво про смерть спадкодавця;

    2. Документи про родинні зв'язки із спадкодавцем (свідоцтво про шлюб, народження);

    3. Довідка з сільської ради;

    4. Ощадні книжки;

    5. Виписка про стан особового рахунку з банку;

    6. Паспорти спадкоємців та ідентифікаційні номери.


    ПРИМІТКА: ОДНАК ДАНИЙ ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ НЕ Є ВИЧЕРПНИМ У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ СКЛАДНІСТЮ СПАДКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ

    ДОГОВІР ДАРУВАННЯ

    За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. В разі, якщо в договорі встановлюється обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, він не є договором дарування.
    Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
    Якщо дарунком є предмет особистого користування та побутового призначення, то такий договір може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягаю нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищкує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
    Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних. Підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.
    Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.
    Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. 
    Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до 
    вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. 
    Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини. У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре, договір дарування припиняється. 
    Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати 
    дарунок у майбутньому відмовитися від нього. 
    Договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи. 
    У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок. 
    У разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - 
    відшкодування його вартості. 
    Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, 
    власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування. 
    Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Дарувальник має право вимагати розірвання договору 
    дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим. 
    У разі розірвання договору дарування обдаровуваний зобов'язаний повернути дарунок у натурі. 
    До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік. 
    Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 Цивільного Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття 
    пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом. 
    Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду. Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням. 



    Турійська державна нотаріальна контора, лютий 2011 року
















    Тема Зміст
    Закони України "Про нотаріат"

    Закон України "Про нотаріат"

    Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат"

    Ставки державного мита

    Ставки державного мита за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад


    СТАВКИ ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

    Право власності на житловий будинок Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено одним з таких документів або їх дублікатів
    Документи по спадщині


    ЗАЯВА ПРО ВИДАЧУ СВІДОЦТВА СПАДКОЄМЦЯМ, ЯКІ ПРИЙНЯЛИ СПАДЩИНУ


    ЗАЯВА ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ ЗА ЗАКОНОМ


    ЗАЯВА ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ ЗА ЗАПОВІТОМ


    ЗАЯВА ПРО ВІДМОВУ ВІД ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ


    ЗАЯВА ПРО ВІДКЛИКАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДМОВУ ВІД ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ


    СВІДОЦТВО ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАКОНОМ


    СВІДОЦТВО ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ ЗА ЗАПОВІТОМ


    ПОЗОВНА ЗАЯВА про продовження строку для прийняття спадщини

    ЗАПОВІТ ЗРАЗОК ЗАПОВІТУ
    ДОВІРЕНОСТІ

    ДОВІРЕНІСТЬ третіх осіб


    ДОВІРЕНІСТЬ на представлення інтересів

    Переглядів 5290 Останнє редагування Вівторок, 01 квітня 2014 10:21
    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Турійська районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Турійській райдержадміністрації.
    Адреса: 44800, Україна, Волинська область, смт Турійськ, майдан Центральний, 5 тел. (03363) 2-13-78, e-mail: info@turadm.gov.ua
    © 2014 turadm.gov.ua